З досвіду роботи

Відділ освіти Благовіщенської районної державної адміністрації

 УПРОВАДЖЕННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ

У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ РАЙОНУ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ НОВИХ  ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

                                                                              З досвіду роботи

Зубрійчук Наталії Федорівни,

завідувача РМК

                                                       м. БЛАГОВІЩЕНСЬКЕ

                                                           2017р.

                                                        

                                                               ЗМІСТ

Вступ.                                                                                                                            1

1.Упровадження компетентнісного підходу до професійного розвитку вчителя.     ст.3                                                                                                                     

2.Рівні професійної компетентності вчителя.                                                          5                                                                                                              

3.Порівняння педагогічної та андрогогічної моделей навчання.                             7

4. Види ключових компетентностей.                                                                         10

5. Практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді.              12

6. Компетентнісний підхід: алгоритм роботи.                                                           15

7. Роль методиста у впровадженні педагогічних інновацій.                                    19

8. Алгоритм трансформації педагогічної ідеї в технологію.                                    21

9. Зміст діяльності методиста із створення нового досвіду.                                    24

10.Плани роботи районного методичних об’єднань.                                                30

 Висновок.                                                                                                                     32

Література.                                                                                                                    33

                                                        ВСТУП

Загальновизнаним є твердження про те, що які ідеї, зміст і морально-етичні норми сповідуються і реалізуються сьогодні освітою, таким буде суспільство у недалекому майбутньому. Насамперед мова йде про те, що оновлена освіта покликана формувати не лише носія певних знань, але й творчу особистість, здатну використовувати отримані знання для конкурентоспроможної ціленаправленої діяльності в будь-якій сфері суспільного життя. Важливим є й те, що в постіндустріальному світі змінюються взаємозв’язки та взаємовпливи між освітніми та іншими суспільними інституціями, які відповідають за соціально-економічний та культурний розвиток сучасних країн. Розвинені суспільства усвідомлено прагнуть організувати навчально-виховний процес так, щоб якомога більша частка їхньої спільноти отримала у процесі навчання статус творчої особистості. Суспільна потреба спонукає сучасну школу, її вчителів до пошуку нових педагогічних ідей, технологій, методів та підходів, до поширення і запровадження передового педагогічного досвіду. Зростання соціальних вимог до освіти вимагає подальшого удосконалення всіх ланок підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Важливо побудувати цю роботу так, щоб кожен педагог міг найбільш повно розкрити свої здібності і талант, набуті навички дослідницької діяльності, розвивати ініціативу та творчий пошук.

Проте педагоги сьогодні – одна із найперевантаженіших соціально-професійних груп працюючих. У них нерідко не залишається часу і сил для того, щоб ознайомитись з новинками науково-педагогічної літератури, передового досвіду, детально розібратися в ньому, тим більше, що впровадження нового завжди вимагає величезних додаткових витрат часу і зусиль.

Одним із стратегічних напрямів реформування вітчизняної освіти є впровадження компетентнісного підходу, який підсилює практичну зорієнтованість освіти, її предметно-професійний аспект, підкреслює роль досвіду, умінь практично реалізувати знання, вирішувати завдання. Згідно з концепцією цього підходу кожен вид професійної діяльності вимагає наявності певних компетенцій, що забезпечують ефективну реалізацію саме цієї професійної діяльності суб’єктом праці.

Тому в системі освіти відбувається поступовий перехід до професійних стандартів, що описуються в термінах професійних компетенцій. Реалізація компетентнісного підходу дає змогу привести професійну освіту у відповідність до потреб ринку праці, нових умов і перспектив, трансформувати цілі та зміст освіти у суб’єктивні надбання учнів.

Упровадження компетентнісного підходу до професійного                                                                                            розвитку вчителя

Перехід від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства змінює освітні потреби щодо підготовки й розвитку сучасного спеціаліста, мобільність якого залежить від володіння інформацією та здатності до обміну нею, комунікативності, самостійного набуття необхідних для професійної діяльності знань, умінь, навичок. З урахуванням світового досвіду й потреб розвитку української школи набули іншого тлумачення й основні ролі та принципи, вектори діяльності педагогічних працівників. Вимоги, запропоновані до вчителів відповідно до стандартів професійно-педагогічної освіти, містять інноваційні компоненти на основі компетентнісного та особистісно зорієнтованого підходів.

Фахівці Міжнародної комісії Ради Європи (програма Defenition and Selection of Competencies) визначають поняття компетентності (competency) як здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби і виконувати поставлені завдання.

   Кожна компетентність побудована на комбінації взаємовідповідних пізнавальних ставлень та практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, всього того, що можна мобілізувати для активної дії.

Компетентності – це одиниці ринкової економіки, які беруть свій початок не в педагогіці, а в сфері економіки, управління та підготовки кадрів.

Міжнародною Організацією економічного співробітництва та розвитку професійна компетентність трактується як здатність успішно відповідати вимогам або виконувати завдання (діяльність), що складається з когнітивних та некогнітивних компонентів.

Компетенція – нормативно-закріплене коло професійних повноважень.

Галузевими стандартами вищої освіти України запроваджується модель професійної компетентності фахівця, названа освітньо-кваліфікаційною характеристикою.

Таким чином, компетентнісний підхід в освіті України запроваджується де-факто як обов’язковий на державному рівні.

Компетентність учителя фіксує суспільно визнаний комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, завдяки яким педагог здатний здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуро-доцільні види діяльності.

І.Лернер, В.Краєвській, А.Хуторськой запропонували розглядати професійну компетентність учителя як єдність трьох складових:

- когнітивна складова (наявність системи педагогічних і спеціальних предметних знань);

- операціонально-технологічна складова (володіння методами, технологіями, способами педагогічної взаємодії, методами навчання даного предмета);

- особистісна складова (етичні й соціальні позиції й установки, риси особистості спеціаліста).

А. Маркова виокремлює у структурі профкомпетентності такі компоненти:

Спеціальний – володіння власне професійною діяльністю на досить високому рівні, здатність проектувати свій подальший професійний розвиток.

Соціальний – володіння спільною (груповою, кооперативною) професійною діяльністю, співробітництвом, а також прийнятими в даній професії прийомами професійного спілкування, соціальна відповідальність за результати своєї професійної праці.

Особистісний – володіння прийомами особистісного самовираження та саморозвитку засобами протистояння професійним деформаціям особистості;

Індивідуальний  – володіння прийомами самореалізації і розвитку індивідуальності у межах професії, готовність до професійного зростання, вміння раціонально організувати свою працю без перевантажень.

С.В. Іванова, узагальнивши всі запропоновані дослідниками підходи, прийшла до висновку, що структуру професійної компетентності вчителя на основі діяльнісного підходу становлять такі основні компоненти:

- спеціальний;

- соціальний;

- особистісно-індивідуальний.

У свою чергу, спеціальний компонент поєднує науково-теоретичну, методичну та психологічну складові.

Науково-теоретична складова компетентності охоплює обізнаність у галузі навчального предмета, що викладається.

Методична складова компетентності передбачає певний рівень майстерності у галузі засобів формування знань, умінь, навичок, ставлень і ціннісних орієнтацій учнів;

Психологічна складова компетентності включає дифе-ренційно-психологічний компонент у галузі обізнаності з мотивів, здібностей, спрямованості школярів; рефлексію педагогічної діяльності або аутопсихологічний компонент.

                 Рівні професійної компетентності вчителя

Рівень професійної компетентності	Критерії результативності педагогічної діяльності вчителя
Низький	Не вміє пристосовувати виклад навчального матеріалу до особливостей аудиторії. Мету занять визначає стихійно, без урахування підготовленості учнів. Навчально-методичну літературу використовує мінімально. Переважають традиційні методи одностороннього пояснення, учні пасивно сприймають інформацію. Елементи організаційної структури уроку не обгрунтовані, не чіткі.
Середній	Мета i завдання діяльності обгрунтовані. Переважають традиційні методи i прийоми навчально-пізнавальної дільності. Активізація діяльності учнів здійснюється без глибокого дидактичного обгрунтування
Достатній	Володіє стратегією компетентнісного підходу. Мета уроку формулюється у діяльнісній формі. Чітко визначає етапи уроку, форми  i   методи  навчально-пізнавальної діяльності відповідно до етапів. Зміст, методи, прийоми та технології навчання відповідають меті та змісту уроку. Вміло використовує різні моделі (пасивна, активна, інтерактивна) навчання. Може формувати предметну компетентність учнів. Використовує діяльнісний, диференційований та особистісно-орієнтований підхід.
Високий	Володіє стратегією компетентнісного підходу. Мета уроку формулюється у діяльнісній формі. Чітко визначає етапи уроку, форми  i   методи  навчально-пізнавальної діяльності відповідно до етапів. Зміст, методи, прийоми та технології навчання відповідають меті та змісту уроку. Вміло використовує різні моделі (пасивна, активна, інтерактивна) навчання. Може засобами навчального предмета формувати в учнів ключові, загальнопредметні та предметні компетентності. Використовує діяльнісний, диференційований та особистісно-орієнтований підхід.

Сучасний компетентнісно-спрямований урок повинен будуватися за таким алгоритмом:

Конкретизація загальної мети (цілі)  уроку (визначення предметної та ключової (ключових) компетентностей до конкретного уроку.

Поділ змісту теми на навчальні ситуації в залежності від структури змісту — теоретичні знання, способи діяльності, вміння.

Формулювання цільового завдання до кожної навчальної ситуації.

Вибір методів навчання, адекватних цільовим завданням за їх дидактичними функціями (засвоєння, формування, узагальнення) та змісту навчального матеріалу (теоретичний, емпіричний чи практичний).

Вибір форм організації навчальної діяльності учнів (індивідуально-самостійна, парна, групова, загальнокласна, фронтальна чи їх оптимальне поєднання) відповідно змісту та методам роботи.

При виборі змісту, методів і форм орієнтація на цільову установку й уявлення очікуваного результату спільної діяльності.

Виходячи з умов запровадження у навчальних програмах та стандартах компетентнісної освіти, розвиток професійної компетентності вчителя передбачає організацію та самоорганізацію навчальної роботи слухачів на андрагогічних та акмеологічних засадах.

Термін «андрагогіка» за аналогією з терміном «педагогіка» вперше використав німецький історик освіти Олександр Капп в 1833 р. для визначення науки, що досліджує проблеми освіти дорослих.

Поняття «акмеологія» вперше було введено до наукового обігу Миколою Олександровичем Рибниковим у 1928 р. для позначення науки про розвиток дорослих (зрілих) людей.

За визначенням Н.Кузьміної, акмеологія – нова галузь наукових знань в системі наук про людину – досліджує фундаментальні закономірності творчості і самосвідомості в людині

           Порівняння педагогічної та андрагогічної моделей навчання

Параметри	Педагогічна модель	Андрагогічна модель
Самосвідомість слухача	Відчуття залежності	Усвідомлення зростаючої самоврядності
Досвід слухача	Мала цінність	Багате джерело навчання
Готовність слухача до навчання	Визначається фізіологічним розвитком і соціальним примусом	Визначається завданнями з розвитку особистості й оволодіння соціальними ролями
Застосування отриманих знань	Відстрочене, відкладене	Негайне
Орієнтація в навчанні	На навчальний предмет	На вирішення проблеми
Психологічний клімат навчання	Формальний, орієнтований на авторитет викладача, конкурентний	Неформальний, заснований на взаємоповазі й спільній роботі
Планування навчального процесу	Викладачем	Разом із слухачем
Визначення потреб навчання	Викладачем	Разом із слухачем
Формулювання цілей навчання	Викладачем	Разом із слухачем
Побудова навчального процесу	Логіка навчального предмета, змістовні одиниці	Залежно від готовності слухача до навчання, проблемні одиниці
Навчальна діяльність	Технологія передачі знань	Технологія пошуку нових знань на основі досвіду
Оцінка	Викладачем	Спільне визначення нових навчальних потреб, спільна оцінка програм навчання

Шляхи формування та самовдосконалення професійної компетентності педагога  ( за В.В.Сидоренко):

- шляхом  проведення діагностики виявлення здібностей, нахилів, рівня сформованості різних компонентів професійної компетенції, ціннісних орієнтацій та напрямків, перспектив особистісного зростання та чинників, що перешкоджають розвитку й саморозвитку вчителя;

- за результатами діагностичних процедур створення особисто-гармонійної «Я-концепції» (конструювання індивідуально-особистісної траєкторії розвитку);

- організація творчого педагогічного процесу;

- інноваційний підхід до вдосконалення рівня професійної компетентності шляхом участі у проведенні семінарів, круглих столів, розробка і публікація навчально-методичних матеріалів, авторських програм, участь у конкурсах професійної майстерності;

- самоосвітня діяльність, робота над індивідуальною науково-методичною проблемною темою;

- апробація сучасних науково-методичних концепцій, вивчення  та впровадження педагогічних технологій навчання і виховання;

- оптимальне поєднання фронтальної, індивідуальної та групової форм організації навчального процесу, застосування інтерактивних технологій навчання;

- складання плану вдосконалення професійної компетентності: вивчення педагогічного досвіду кращих колег, проведення показових уроків, самоаналіз уроків тощо.

- відвідування уроків, позакласних заходів педагогів;

- створення учителем власної бази кращих розробок уроків, цікавих прийомів, знахідок;

- системне використання міжпредметних зв’язків тобто інтегративного підходу;

- поповнення власного арсеналу інноваційними формами уроків: урок-тренінг, урок-семінар, урок-пошук, урок-казка, урок-подорож, урок-діалог тощо;

- науково-дослідна та дослідно-експериментальна робота вчителя;

- розробка діагностичних процедур, завдань і тестів;

- кооперативна взаємодія з колегами, тобто участь у колективних та групових інноваційних формах методичної роботи (творчих групах, педагогічних та психологічних тренінгах, методичних фестивалях, презентаціях,  тощо);

- рефлексія власної діяльності;

- самокорекція;

- збір та укладання творчого портфоліо вчителя – колекції кращих конспектів уроків, сценаріїв позаурочних заходів, цікавих педагогічних знахідок тощо;

- поширення набутого і апробованого досвіду, оприлюднення індивідуальних напрацювань на нарадах, педрадах, методичних об’єднаннях, у періодичній пресі;

- підвищення загальноосвітнього та культурного рівнів: відвідування музеїв, театрів, виставок, читання літератури, преси; знайомство та спілкування з цікавими людьми, творчими особистостями.

Такі шляхи формування та удосконалення педагогічної майстерності педагога потребують особливої уваги до методичної роботи, що покликана забезпечити умови  та сприяти  формуванню та вдосконаленню професійної компетентності учителя. 

Види ключових компетентностей — вміння вчитись, загальнокультурна, громадянська, підприємницька, соціальна, здоров'язберігаюча компетентності, компетентність із застосування ІКТ.

Загальнопредметні компетентності — компетентності, яких набуває учень упродовж усього терміну вивчення того чи іншого предмета(освітньої галузі).

Ієрархія компетентностей, що їх набувають учні в результаті здобуття загальної середньої освіти: надпредметні (базові, ключові, міжпредметні, транспредметні), загально предметні,  спеціальнопредметні.

Інформаційна компетентність — це інтегративне утворення особистості, яке віддзеркалює її здатність до визначення інформаційної потреби, пошуку інформації та ефективної роботи з нею у всіх її формах та представленнях.

Ключова (базова, міжпредметна, надпредметна, транспредметна) компетентність — об'єктивна категорія, що фіксує суспільно визнаний комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень тощо, які можна застосовувати в широкій сфері діяльності людини. Може бути визначена як здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуродоцільні види діяльності, ефективно розв'язуючи відповідні проблеми.

Компетентний —

1. Який мас достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. Який грунтується на знанні; кваліфікований.

2. Який має певні повноваження; повноправний, повновладний .

Компетентнісний підхід — спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових (базових) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу є сформованість загальної компетентності людини як сукупності її ключових компетентностей, інтегрованої характеристики особистості.

Компетентність — властивість за значенням компетентний.

Компетентність — здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. Кожна компетентність побудована на поєднанні взаємовідповідних пізнавальних ставлень і практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, всього того, що можна мобілізувати для активної дії.

Компетенція —

1. Добра обізнаність із чим-небудь.

2. Коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи.

Компетенція  —  це  сукупність  взаємопов'язаних  якостей  особистості  (знань, умінь,  навичок,  способів  діяльності), які є заданими до відповідного кола предметів і  процесів  та  необхідними  для  якісної  продуктивної  дії  по відношенню до них.

Компетенція продуктивної творчої діяльності — стимулювання творчості учнів, проведення нестандартних уроків, стимулювання дослідницької роботи.

Комунікативна компетенція — включає знання необхідних мов і способів взаємодії з людьми і подіями, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями в колективі.

Педагогічна технологія — система діяльності вчителя, спрямована на взаємодію з учнями, в якій гарантується досягнення конкретно визна­ченого очікуваного результату завдяки чітко спланованій послідовності дій, ретельно визначеному набору форм і методів роботи та вчасно проведеній корекції.

Полікультурна компетенція — оволодіння досягненнями, розуміння різниці між людьми різних націй, релігій, соціального становища.

Самоосвітня компетенція — готовність постійно навчатися як у професійній діяльності, так і в особистому та суспільному житті.

Соціальна компетенція — характеризує вміння людини повноцінно жити в суспільстві, брати на себе відповідальність приймати рішення, робити вибір, безконфліктно виходити з життєвих ситуацій, брати участь у діяльності демократичних інститутів суспільства.

         В сучасних умовах модернізації національної освіти значну роль відіграє система методичної роботи, головною метою якої є не лише надання методичної допомоги педагогічним кадрам у розвитку їх професійної майстерності, але і активізація творчого потенціалу кожного педагога.

          Реалізація даної мети залежить від співпраці організаторів методичної роботи на всіх рівнях − керівників методичної служби, методистів, керівників навчальних закладів та організації ними ефективних форм методичної роботи, тому вимоги до роботи методиста досить високі, а проблеми оновлення його функцій набувають особливої гостроти та актуальності.

         Визначаючи зміст і форми методичної роботи з учителями української мови та літератури, заступниками директорів з виховної роботи, педагогів-організаторів, класних керівників  враховую вимоги шкільної  освіти відповідно до Державного стандарту. Вся робота щодо підвищення професійної майстерності вчителів будується на основі попереднього аналізу різноманітних даних, проведення діагностичних досліджень, анкетувань. Проведення комплексної діагностики в районі показало, що вчителі очікують від методичної служби конкретної допомоги, а також пропонують урізноманітнити, оновити форми методичної роботи, надавати більше інформації про сучасні технології навчання та виховання. Відповідно до результатів діагностування, вносяться зміни як у зміст роботи з підвищення професійної майстерності вчителів-практиків, так і у форми організації цієї роботи. а на основі узагальненої інформації складається структура методичної роботи методиста.

         Аналітико-діагностичний матеріали виступають основою планування роботи методиста і дають можливість програмувати педагогічну діяльність учителів української мови та літератури, заступників  директорів з виховної роботи, педагогів-організаторів, класних керівників  загальноосвітніх шкіл району.

         У роботі методиста поєднуються колективні, індивідуальні форми роботи, застосовуються нетрадиційні методи їх проведення, зорієнтовані на особистість кожного вчителя, на ріст його педагогічної майстерності та задоволення запитів учителів-практиків.

          Постійно прагну охопити кожного вчителя такими формами роботи, які дозволять спрямувати його на опрацювання проблем і які відповідали б рівню його професійної підготовки.

         До числа пріоритетних проблем, над якими працюють протягом останніх років учителі української мови та літератури, заступники  директорів з виховної роботи, педагоги-організатори, класні керівники  району, слід віднести:

 «Особистісно орієнтоване навчання як одна з умов самореалізації творчого учня»,

 «Впровадження інноваційних технологій у навчальний процесс»,

«Використання нових методів у навчально-виховному процесі як один із шляхів удосконалення навчання та виховання учнів»,

«Міжпредметна інтеграція – засіб ефективного уроку» тощо.

         Робота над науково-методичними проблемами вимагає всебічної обізнаності вчителів з питань науки та педагогічної практики. З цією метою в практичній діяльності методиста практикується інформаційна підтримка вчителів, що позитивно впливає на ріст їх професійної компетентності,  багата інформаційна база районного методичного кабінету дозволяє успішно реалізувати інформаційну функцію методичної роботи з педагогічними кадрами.

         Ефективність системи роботи методиста забезпечується також тісною співпрацею з керівниками навчальних закладів,  організовує творчий пошук педагогів, спрямовує їх у наукове, конструктивне русло та разом із адміністрацією закладу створює умови для забезпечення пошукової діяльності кожного вчителя.

          Головним елементом системи роботи методиста, що максимально враховує специфіку кваліфікації педагога як вчителя-предметника, є робота районного методичного об’єднання вчителів гуманітарного циклу, заступників директорів з виховної роботи та педагогів-організаторів, класних керівників. Із п’яти засідань на рік три − теоретичні, два − проводяться у формі семінарів-практикумів на базі шкіл району.

         Організація районних методичних об’єднань сприяла активізації участі вчителів української мови та літератури, заступників директорів з виховної роботи та педагогів-організаторів, класних керівників у методичній роботі. Останнім часом методичні об’єднання  працюють над проблемами інтерактивного навчання. Один раз на два-три роки кожен учитель  проводить відкриті уроки, виховні заходи,  демонструє на широкий загал свій досвід упровадження педагогічних нововведень у навчальний процес. Крім цього, вчителі беруть активну участь у проведені засідань методичного об’єднання в канікулярний період.

         Щорічне анкетування, спостереження показують, що найбільш ефективною формою роботи з учителями  є  семінари-тренінги.  Обговорення уроків, що традиційно зводиться до відзначення тільки позитивного у їх проведенні замінено на обговорення проблеми, яка виноситься на семінар. Щоб обговорення проходило в невимушеній обстановці, заздалегідь готуються запитання для дискусії, яка дозволяє виявити різноманітні точки зору на проблему обговорення. Це спонукає вчителів до активної участі в обговоренні проблеми, обміну думками та висловленні пропозицій щодо вирішення методичної проблеми.

         У системі роботи методиста значна увага приділяється роботі творчої групи, до складу якої входять досвідчені вчителі української мови та літератури. Проблема, над якою працює творча група  – «Розвиток творчих здібностей учнів шляхом особистісно орієнтованого підходу до навчання. Аналіз твору як засіб формування компетентної, всебічно розвиненої особистості». Творча група  активно працює над інформаційно-методичним забезпеченням учителів з питань змісту і форм упровадження в практику роботи інноваційних педагогічних технологій, освоєння інтерактивних технологій організації навчального процесу. Це сприяє виробленню спільних підходів щодо реалізації завдань проблеми колективного методичного дослідження. Членами творчої групи складені  календарно-тематичне планування уроків з української мови та літератури для 5-11 класів, розроблено систему конспектів уроків на основі використання інноваційних педагогічних технологій, а також зібрано банк матеріалів на допомогу в проведенні позакласних заходів з предмета.

         Творча група працює у напрямках упровадження перспективного педагогічного досвіду та результатів колективного  дослідження в практику роботи вчителів української мови та літератури  району.

          Алгоритм роботи творчої групи над науково-методичною проблемою наступний:

         Підготовчий етап − визначення науково-методичної теми/проблеми, підбір складу творчої групи.

         Теоретичний етап − вивчення науково-педагогічної літератури з проблеми дослідження, наявного педагогічного досвіду.

         Складання програми діяльності − розробка плану діяльності творчої групи,, складання методичних рекомендацій, моделей діяльності, їх обговорення, пробне впровадження досвіду тощо.

          Підведення підсумків та аналіз результатів апробації набутого досвіду, рекомендацій, розроблених творчою групою, узагальнення досвіду.

         Запровадження досвіду творчої групи в масову практику − виступи членів творчої групи на районних методичних об’єднаннях, семінарах-практикумах, надання допомоги та консультування вчителів, вивчення перспектив подальшого впровадження інновацій в масову практику.

         Склалася певна система роботи  з молодими вчителями. Результативною формою такої роботи є районна  Школа молодого вчителя української мови та літератури, навчання в якій проходить протягом трьох років. За цей період відбувається становлення та розвиток професійних якостей молодих учителів.

         Перший рік − це період професійної адаптації, коли молодий учитель співвідносить отримані в вищому навчальному закладі знання та вміння з конкретними умовами роботи та вимогами, які висуває професія перед молодим педагогом. Мета занять Школи молодого вчителя  першого року навчання − конкретна допомога молодому спеціалісту у подоланні труднощів, розв’язанні конкретних проблемних ситуацій, що виникають у процесі діяльності.

         Другий та третій роки навчання − це період становлення професійної діяльності молодого вчителя, коли педагог не тільки накопичує досвід, долає труднощі, але й активно займається самоосвітою та самореалізацією, формує базові професійні якості. Саме в даний період надається методична допомога молодому педагогу в його професійному становленні, виробленні власного стилю роботи, розвитку фахового потенціалу та опануванні формами й методами роботи. Щорічне навчання в Школі закінчується проведенням „круглих столів” на тему: „Успіхи і проблеми перших кроків на педагогічній ниві”, „Мої перші сходинки до педагогічної майстерності”. Молоді вчителі залучаються до всіх форм методичної роботи, які проводяться з учителями української мови та літератури в районі. Їх залучають також до участі в районному конкурсі „Шукаємо молоді педагогічні таланти”. Конкурс молодих учителів  проходить у два етапи: на першому етапі молоді вчителі дають відкриті уроки, позакласні заходи в закладах, де вони працюють; на другому етапі вони захищають теоретичні моделі власного досвіду, розв’язують різноманітні педагогічні ситуації.

         Проведення Днів методиста − ще один із напрямів методичної допомоги молодим педагогам у навчальних закладах, де вони викладають.  Спільно з наставником надається допомога щодо подолання конкретних труднощів, розробляються спільно сценарії уроків, позакласних заходів, проводиться відповідна корекція педагогічної діяльності тощо.

         Координація роботи методиста з навчальним закладом, де працюють молоді педагоги, дає можливість отримувати зворотну інформацію, якісно аналізувати її та здійснювати відповідну корекцію роботи молодих учителів.

         Система роботи методиста  ґрунтується на науково-методичній основі, спрямована на збагачення та розвиток творчого потенціалу кожного вчителя.

                        Структура методичної роботи в районі з учителями

Структура методичної роботи з педагогічними кадрами визначається на діагностичній основі.

 Забезпечується координація планів роботи методиста з планом роботи районного методичного кабінету, планами роботи навчальних закладів.

У роботі реалізується творчих підхід, спрямований на оновлення навчально-виховного процесу в школі, розвитку творчого потенціалу кожного педагога.

Здійснюється збір, аналіз зворотної інформації про діяльність педагогічних працівників та на цій основі − корекція їх роботи.

Забезпечується якісна професійна адаптація молодих кадрів, творчий ріст професійної майстерності вчителів.

                             План роботи    методиста   на навчальний рік

 № з/п                    Зміст роботи                          Дата               Виконання

І. Координаційно-організаційна робота

1. Забезпечити виконання нормативних документів про школу, у галузі освіти, інструктивно-методичних листів. 

2. Організувати структуру методичної роботи з учителями  відповідно до наказу відділу освіти райдержадміністрації „Про організацію та проведення методичної роботи з педагогічними кадрами в районі”.        

3. На методичних нарадах знайомити керівників шкіл з методичними листами про викладання гуманітарних дисциплін у новому навчальному році; концепцією  освіти; державними стандартами освіти; про стан та рівень навчальних досягнень учнів з української мови та літератури в школах району; про участь учителів у роботі районних методичних об’єднань, семінарах; про роботу з обдарованою учнівською молоддю за результатами Всеукраїнської учнівської олімпіади, конкурсах.        

 4. Координувати роботу (назва) методичних об’єднань.

 5. Провести районний етап конкурсу „Учитель року”.   

 6.Провести районні етапи конкурсів-захистів учнівських дослідницьких робіт: „Об’єднаймося, брати мої”.

7. Взяти участь у Всеукраїнській акції „Зірка пам’яті”.   

ІІ. Контрольно-аналітична діяльність

1. Спланувати роботу районного методичного об’єднання, творчої групи, Школи молодого вчителя.      

 2. Організувати надання методичної допомоги новопризначеним керівникам шкіл (назва) з питань планування роботи школи, вимог до складання розкладу, видів контролю за рівнем навчальних досягнень учнів, організації стажування молодих спеціалістів, аналізу уроків, позакласних заходів,  атестації педагогічних працівників.    

3. Підготувати методичні рекомендації з питань інноваційних технологій та інтенсивного навчання; змісту та методики проведення позакласних заходів.        

 4.Підготувати методичний вісник для вчителів.     

5.Скласти списки вчителів, що атестуються в новому навчальному році.  

ІІІ. Методичне забезпечення педагогічного процесу в освітніх установах

1.Проаналізувати забезпечення шкіл району педагогічними кадрами з предмета; розподіл годин  у школах та їх відповідність Базовому навчальному плану та наказу відділу освіти райдержадміністрації; розподіл годин на  гуртки/факультативи «Ділове мовлення»; організацію гурткової роботи з предмета в закладах освіти району; забезпечення вчителів навчальними програмами, учнів − підручниками/посібниками; проходження вчителями атестації, підвищення кваліфікації на курсах при КОІППО імені Василя Сухомлинського. 2. Скласти списки вчителів станом на 01.10.200_ р.; списки молодих учителів.  

3.Проаналізувати виконання перспективного плану підвищення кваліфікації та атестації вчителів  у поточному навчальному році.      

4.Взяти участь у роботі районних експертних атестаційних комісій з атестації закладів освіти (назва).    

5. Вивчити стан викладання та рівень навчальних досягнень учнів з української мови та літератури, виконання програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів».  

 IV. Робота з молодими вчителями

1.Надати методичну допомогу новопризначеним учителям  в (назва) навчальних закладах.

2.Забезпечити організоване відвідування уроків молодих учителів наставниками.      

3.Забезпечити проведення занять Школи молодого вчителя  (відповідно до плану).   

4.Провести „круглий стіл” „Перші кроки до педагогічної майстерності”.  

        

                       Роль методиста  у впровадженні педагогічних інновацій

                                                      Основні поняття

         Педагогічна ідея − ядро, смисловий центр наукового дослідження, перспективного досвіду, прогнозовані результати, що виражаються в узагальнених висновках, судженнях і поєднують у собі як об’єктивне знання про наявну педагогічну проблему, так і суб’єктивну мету, спрямовану на її розв’язання.

          Педагогічні інновації − нововведення в педагогічній системі, що поліпшують розвиток (перебіг) і результати навчально-виховного процесу.

         Інноваційна освітня діяльність − експериментування, розробка, апробація, застосування, поширення чи збереження освітніх інновацій (нововведень).

         Перспективний педагогічний досвід − система творчої, оптимальної повторюваної професійної діяльності педагога з елементами новизни, що дає стабільні позитивні результати в удосконаленні навчально-виховного процесу.

         Інтенсифікація процесів трансформування системи освіти в Україні зумовлюють наполегливі пошуки шляхів удосконалення навчального процесу на інноваційній основі. Впровадження в навчально-виховний процес педагогічних інновацій передбачає якісно нові перетворення як цілісного педагогічного процесу, так і його складових, що призводить до істотного підвищення його результативності. Тому основну ідею трансформування системи освіти можна сформулювати наступним чином: ефективність навчання може бути суттєво поліпшена завдяки проектуванню, пошуку та впровадженню інноваційних освітніх систем і технологій.

         У соціально-психологічному аспекті інновація − це створення і впровадження різних видів нововведень, які спричинюють зміни в соціальній практиці. Інновація в педагогічній інтерпретації − це нововведення в педагогічній системі, що поліпшує розвиток (перебіг)і результати навчального процесу.

          Інноваційна освітня діяльність педагога з упровадження нововведень не піддається формалізації і потребує врахування людського фактора, зокрема подолання соціально-психологічних бар’єрів. Цьому сприяють:

- врахування установок, ціннісних орієнтацій, потреб та можливостей педагогічних працівників;

-створення соціально-педагогічних умов для просвіти та активного навчання вчителів з метою розвитку в них інноваційних здібностей, формування готовності до сприйняття нових ідей та участі в інноваційних заходах.

         Джерелом педагогічної ідеї, яка є ядром, смисловим центром дослідження, експерименту, перспективного досвіду є дослідницька діяльність науковців або пошукова практика вчителів-практиків, результативність якої проявляється в узагальнених висновках, судженнях, що поєднують у собі як об’єктивне знання про педагогічну проблему, так і суб’єктивну мету, спрямовану на її розв’язання.

         Ідея гуманізму, відповідно до якої в основу навчально-виховної діяльності має бути покладена турбота про розвиток особистості учня, формування в нього самобутності, любові, порядності, терпимості до інших людей, почуття гідності і самоповаги. Ця ідея передбачає ставлення до вихованця як до суб’єкта педагогічної взаємодії, а виховний процес розглядається як засіб, чинник, умова формування стимулюючих потреб особистості в знаннях, спілкуванні, самоутвердженні, в любові, радості, громадських вчинках.

         Ідея особистісного підходу у вихованні школярів передбачає організовану взаємодію вихователя з вихованцем, спрямовану на створення оптимальних умов для самореалізації особистості в діяльності і спілкуванні, що спрямовуються, координуються й корегуються з урахуванням інтересів, мотивів, установок, ціннісних орієнтацій та потреб учням, поваги до нього як до суб’єкта цієї взаємодії.

         Сутність процесу поширення педагогічних ідей саме в тому й полягає, щоб узяти із відомих педагогічних досліджень найважливіші ідеї, висновки, положення, що акумулюють цільову спрямованість освітніх змін, та допомогти окремим учителям і педагогічним колективам зрозуміти їх, усвідомити значущість для інноваційних перетворень існуючої практики з метою її позитивного розвитку.

         У процесі засвоєння ідеї вчителем вона технологічно матеріалізується і набирає вигляду технології, що є результатом її практичного використання. Тільки на основі зрозумілої, привабливої, особистісно важливої ідеї педагог, опираючись на власний досвід, здатний самоудосконалюватися і створювати результативну технологію як результат усвідомлення і конструювання пізнавальної навчальної діяльності школярів, спрямованої на досягнення поставлених цілей.

                       Алгоритм трансформації педагогічної ідеї в технологію

         Вибір ідеї, визначення її джерела (концепція, освітня програма, педагогічна технологія, наукові рекомендації); ознайомлення з публікаціями щодо сутності проблеми.

         Аналіз та осмислення прочитаного, власного досвіду, самооцінка знань з проблеми, виявлення існуючих та необхідних умов для застосування ідеї, розробка алгоритму діяльності.

         Формування педагогічних цілей застосування нової ідеї у процесі викладання конкретної навчальної дисципліни.

         Прогнозування навчальної діяльності учнів на основі диференційованого та особистісного підходу.

         Розробка і створення системи уроків.

          Переведення педагогічних цілей у навчальні (дидактичні) завдання (відповідно до класу, структури програми, особливостей учнів).

          Прогнозування результатів навчальної діяльності (розвиток, знання, вміння, особистісні якості школярів).

         Аналіз, корекція створеної технології.

         Таким чином, процес трансформації педагогічних ідей в технологію має два рівні: інформативно-аналітичний (виокремлення з інформаційного освітнього поля нової ідеї, її адекватна оцінка, підвищення теоретичних знань з даної проблеми, аналіз умов, необхідних для її застосування, продуктивний синтез власного досвіду і цільового компоненту нової ідеї) та організаційно-процесуальний (конкретизація цілей використання ідеї через формулювання дидактичних завдань та розробка і практична апробація технології її застосування, одержання прогнозованих результатів).

         Аналогічним буде зміст діяльності методиста районного методичного кабінету з поширення педагогічних інновацій, технологій, ідей перспективного педагогічного досвіду з тією лише відмінністю, що на першому рівні діяльність здійснюється безпосередньо, сутність же другого зводиться до методичного управління застосуванням ідеї вчителем (створення умов для творчості вчителів, корегування процесу розроблення педагогічної технології на основі вирощення нового досвіду, аналіз та експертна оцінка результатів). Ця діяльність складається з кількох етапів.

         Перший етап. Попередня підготовка і планування. Починається з відбору ідей та їх оцінювання на основі порівняльної експертизи за певними параметрами:

   Актуальність нововведення, що визначається за ступенем його відповідності потребам школи, соціальному замовленню, регіональній політиці у розвитку освіти, можливості розв’язати виявлені проблеми, відповідністю досягнень педагогічної науки і практики.

   Результативність (оцінювання або на основі існуючого досвіду, або на основі прогнозування).

  Творча новизна (інноваційний потенціал).

  Методична розробленість ідеї (якщо існує).

  Рівень потреб та інтересу різних груп вчителів до новації.

  Умови (організаційні, кадрові, фінансові, матеріально-технічні ), необхідні для освоєння ідеї.

         На даному етапі проводиться вивчення потреб учителів у нових знаннях, рівнях компетентності з проблеми, стану навчально-виховного процесу з метою виявлення недоліків, для усунення яких необхідно застосувати нововведення. При цьому використовуються відомі методи педагогічних досліджень − спостереження, бесіди, тестування, діагностування, самооцінка вчителями своїх утруднень та потреб.

          Інформаційне забезпечення інноваційної діяльності методиста передбачає наявність у методичному кабінеті інформаційного банку − фонду з описом новітніх науково-педагогічних досліджень, картотеки періодичних видань з проблеми.

         На підготовчому етапі закономірним буде підвищення теоретичного рівня з обраної проблеми учасників дослідження: участь у семінарах, самоосвіта.

         Планування діяльності за проблемою може здійснюватися в довільній формі. Це може бути проспект або схема діяльності. Зазвичай, це розділ річного плану роботи методиста, в якому зазначаються етапи, строки виконання, відповідальна особа, конкретні завдання та заходи з поширення педагогічних ідей. У плані зазначається: назва ідеї та її короткий опис; методичні рекомендації, які будуть поширюватися; мета та завдання їх поширення; складання списку джерел з теми/проблеми; заходи щодо морально-психологічної підготовки вчителів до сприйняття нової ідеї; методичні заходи (семінари, науково-практичні конференції тощо) з теоретичної та методичної підготовки вчителів; контроль за процесом поширення; аналіз, облік проміжних та кінцевих результатів.

         Плануючи діяльність із поширення педагогічних ідей, слід пам’ятати, що вводити нове потрібно поступово і обережно, і тільки після того, коли переконалися в його позитивних результатах.

         Другий етап. Теоретична і методична підготовка педагогічних кадрів до застосування нововведень. Цей етап зумовлений необхідністю забезпечення як теоретичної, так і психологічної готовності вчителів до сприйняття нових ідей, роз’яснення їм основних положень наукових рекомендацій з даної проблеми та формування психологічної установки на практичне використання нововведень.

         Третій етап. Методичне керівництво діяльністю педагогів з освоєння та практичного застосування нових ідей (створення нового досвіду).

          Сутність даного етапу полягає в організації діяльності вчителів з оволодіння практичними вміннями та творчої трансформації нових ідей у власну методичну систему, створення оригінальної педагогічної технології. Діяльність методиста на даному етапі полягає в конструюванні нового або переведенні існуючого досвіду на більш високий рівень − рівень перспективного досвіду як системи діяльності педагога з елементами новизни, що забезпечує високі і стійкі результати в розвитку, навчанні та вихованні учнів.

             

                 Зміст діяльності методиста із створення нового досвіду

 Виявлення досвіду.

 Погодження з учителем, адміністрацією школи ідеї щодо вивчення досвіду.

 Аналіз умов, необхідних для виконання даної роботи.

 Попереднє визначення теми досвіду.

 Створення експертної групи з вивчення досвіду.

 Вивчення досвіду.

 Визначення мети вивчення досвіду.

 Спостереження та опис педагогічних явищ − елементів досвіду в логічній послідовності.

  З’ясування та класифікація явищ, які спостерігаються.

  Встановлення зв’язків між педагогічними процесом та його результатами відповідно до мети вивчення досвіду.

 Аналіз причин і умов досягнення стабільно високих результатів.

 Виявлення наукових, методологічних основ, розкриття педагогічних закономірностей досвіду, його елементів, елементів новизни.

Формулювання загальної проблеми досвіду, яка відбиває його основну педагогічну ідею збирання.

Систематизація та аналіз матеріалів, що розкривають кількісні та якісні характеристики досвіду.

Контрольне діагностування результативності досвіду.

                        Методи вивчення педагогічного досвіду

Спостереження навчально-виховного процесу та фіксація результатів навчальної діяльності учнів.

Педагогічний аналіз змісту та сутності педагогічної системи вчителя:

-бесіди з учителем щодо бачення ним сутності свого досвіду, його педагогічних ідей, особливостей технології, виявлених ним позитивних результатів своєї діяльності;

- вивчення комплексу наявного у вчителя навчально-методичного забезпечення своєї педагогічної технології (конспекти уроків, дидактичний матеріал);

-узагальнення результатів спостереження навчальної діяльності вчителя та учнів, виокремлення фактів, що засвідчують особливості авторської педагогічної технології (оригінальні прийоми і методи організації навчальної діяльності учнів, їх вплив на розвиток школярів тощо).

Методи вивчення результативності педагогічної системи вчителя.

Узагальнення досвіду

         Опис педагогічних явищ, які об’єктивно розкривають зміст досвіду відповідно до його провідної ідеї та мети вивчення.

         Обґрунтування гіпотези, яка пояснює причини успіху, цінності досвіду.

         Пояснення шляхів подолання труднощів, що мають місце, суперечностей педагогічної практики.

          Визначення змістовно-методичних та організаційно-методичних заходів щодо поширення досвіду.

         Організація роз’яснення суті та значення досвіду, його конструктивності та можливості застосування в масовій педагогічній практиці, переконання педагогів у ефективності пропонованого досвіду.

         Визначення та впровадження форм поширення досвіду (буклети, бюлетені, експрес-інформація, виставки, відеозаписи, проблемні творчі групи, семінари, конференції, фестивалі, практичний показ уроків).

   Моніторинг процесу впровадження досвіду.

Основні етапи теоретичного та методичного конструювання ефективних моделей педагогічного досвіду.

Конструювання досвіду:

 визначення мети створення нового досвіду та завдані яких необхідно вирішити для досягнення цієї мети;

обрання об’єкта досвіду з урахуванням готовності до реалізації моделі (наявність позитивного досвіду, високий професійний рівень, креативність мислення);

 наявність механізму управління процесом створення певної моделі;

 достатнього науково-теоретичного рівня учасників моделювання досвіду, здатних засвоїти й реалізувати нові ідеї в педагогічній практиці;

 розробка моделі досвіду як можливого еталона розв’язання обраної педагогічної проблеми з урахуванням досягнень науки і перспективної практики організації педагогічного процесу;

 коригування задуму (моделі) педагогічного досвіду, усунення недоліків.

         Оформлення моделі досвіду ( у вигляді методичних рекомендацій, структурно-логічних схем, технологічних карт тощо):

 обґрунтування актуальності та визначення науково-теоретичної бази досвіду;

визначення й формулювання основного, істотного в змісті прогнозованої діяльності, варіативних форм його застосування;

 формулювання прогнозованих результатів якісних і кількісних показників змін у педагогічному процесі.

         Управління процесом становлення досвіду:

призначення учасників створення досвіду, їх підготовка і залучення до діяльності, детальне ознайомлення з моделлю, теоретична і психологічна підготовка до діяльності в нових умовах, забезпечення методичними матеріалами (рекомендаціями, пам’ятками, схемами, моделями тощо);

коригування поетапної діяльності учасників у зв’язку з необхідністю подолання труднощів, проблем, що виникають у процесі створення досвіду;

зовнішнє і внутрішнє експертне оцінювання створеного досвіду (за критеріями) та виявлення можливості його застосування у масовій практиці;

обґрунтування актуальності, розкриття теоретичної бази, провідної ідеї досвіду, переваг даного досвіду щодо існуючої практики, технології та результативності, умов найбільш ефективного застосування тощо.

         Четвертий етап. Вивчення та аналіз результатів поширення педагогічних ідей.

          Реалізується методами: спостереження за діяльністю вчителів, бесіди, інтерв’ю, анкетування, вивчення шкільної документації, стану навчально-виховного процесу.

         Вивчається: ефективність роботи щодо поширення досвіду, ідеї в школах району, рівень засвоєння нових теоретичних положень вчителями та їх вплив на вдосконалення практик навчання та виховання школярів.

         Аналіз діяльності з поширення педагогічних ідей може бути проведений на основі зіставлення отриманих результатів з планом поширення, виявлення відповідності між наявним досвідом і вимогами, які випливають із наукових рекомендацій. На даному етапі доцільна розробка нових рекомендацій або повторення циклу поширення на вищому рівні.

         Для забезпечення ефективної діяльності методист повинен знати теоретичні основи проблеми: сутність поняття „перспективний досвід”, співвідношення понять „перспективний” і „передовий” педагогічний досвід; критерії, методику вивчення перспективного досвіду, вимоги до узагальнених матеріалів.

 - Передовий педагогічний досвід відбиває актуальніші соціальні вимоги суспільства, забезпечує якісне розв’язання завдань щодо удосконалення масової практик, несе в собі елементи новизни у змісті, формах і методах стосовно певних навчально-виховних завдань (Ю.К. Бабанський, 1982).

-  Передовий педагогічний досвід − це організований, цілеспрямований педагогічний процес та його результат, який відображається в якостях особистості школяра (М.М. Скаткін, 1986).

- Передовий педагогічний досвід характеризується високою результативністю, творчою новизною, тривалістю функціонування, актуальністю, перспективністю, науковою обґрунтованістю, раціональними витратами часу на досягнення високих результатів (М.М. Поташник, 1988).

-  Передовий досвід − це результат творчої праці вчителя (групи працівників освіти), що має новизну (М.Ю. Красовицький, 1990).

 - Передовий педагогічний досвід − це такий засіб цілеспрямованого підвищення ефективності та вдосконалення навчально-виховного процесу, який здатен у сучасних умовах задовольнити актуальні потреби практики навчання і виховання (І.П. Підласий, 1988).

  - Передовий педагогічний досвід − це така навчально-виховна чи організаційно-педагогічна діяльність, в процесі якої стабільні позитивні результати у розв’язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання або інтеграції вже відомих форм, методів, прийомів, засобів (І.П. Жерносек, 1999).

 - Перспективний педагогічний досвід − це система творчої, оптимальної, повторювальної професійної діяльності педагога з елементами новизни, яка дає стабільні позитивні результати в удосконаленні навчально-виховного процесу (Л.Я. Набока, 1999).

         Отже, до спільних рис, що характеризують перспективний педагогічний досвід, належать: творчість, новизна, високі і стійкі результати щодо розвитку навчально-виховного процесу.

 Критерії перспективного педагогічного досвіду:

         Актуальність і перспективність − відповідність провідним тенденціям розвитку сучасної освіти, національної школи, досягненням педагогіки і методики викладання, освітнім потребам регіону. Можливість відтворення конструктивної ідеї досвіду іншими педагогами (або колективами).

         Новизна і прогресивність − від внесення нових, оригінальних елементів в організацію педагогічного процесу, ефективного застосування прогресивних моделей організації навчання, виховання, розвитку особистості до відкриття нових форм, методів, способів педагогічної діяльності з виходом за межі відомого в науці.

          Результативність і дієвість − стабільно високий реальний рівень розвитку, освіченості, суттєві позитивні зрушення щодо рівня вихованості учнів, сформованості громадянських, полікультурних, мовних, комунікативних компетенцій.

         Стабільність і повторюваність − підтвердження ефективності досвіду за деякої зміни умов, а також відносна незмінюваність результатів протягом тривалого часу; наявність у досвіді тенденцій до саморозвитку; перевірка досвіду в практиці інших педагогів.

- Орієнтована структура матеріалів узагальнення перспективного педагогічного досвіду:

Тема досвіду.

Об’єкт досвіду (короткі дані про автора досвіду).

Адреса досвіду (назва та поштова адреса навчального закладу).

 Роки вивчення та рік оформлення досвіду

Актуалізація досвіду − аргументація необхідності його вивчення і поширення відповідно до загальноосвітніх та регіональних завдань, соціальної значущості, спрямованості на подолання суперечностей та недоліків масової педагогічної практики.

         Визначення виду досвіду за характером новизни (новаторський, раціоналізаторський). Слід виокремити властиві лише автору досвіду підходи щодо реалізації своїх провідних ідей, застосування модифікаційних форм і методів педагогічної чи управлінської діяльності, що дають високий результат.

         Провідна педагогічна ідея досвіду. Необхідно виділити головне, найсуттєвіше в досвіді, виходячи з прогнозованого результату його впровадження, а саме: які позитивні зміни в удосконаленні навчально-виховного (управлінського) процесу очікуються.

         Сутність (технологія) досвіду − яким чином (за допомогою яких форм, методів, прийомів, засобів діяльності) автор досягає реалізації провідної ідеї досвіду? У розділі розкриваються особливості педагогічної системи автора досвіду, педагогічні закономірності, на які спирається досліджуваний досвід, подаються конкретні зразки педагогічних напрацювань.

         Результативність досвіду, що визначається на основі показників: особистісний розвиток учнів; сформованість у них громадянських, полікультурних, мовних та інших компетенцій; навчальні досягнення та наявність навичок пошукової діяльності.

         Рекомендована література (список літератури з проблеми досвіду).

         Додатки (матеріали, необхідні для повноти досвіду − ілюстрації, таблиці, відеозаписи, описи комп’ютерних програм тощо).

План роботи  районного методичного об’єднанн вчителів української мови та літератури

 ЗАСІДАННЯ І

Дата проведення: серпень, 2016 року.

Місце проведення: Ульяновський НВК №2.

Тема: Актуальні проблеми та нові тенденції у вивченні української мови та літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у  новому навчальному році (2016/2017).

Мета: Ознайомитися з інструктивно-методичними рекомендаціями на 2016/2017 навчальний рік, визначити завдання словесників у ході реалізації нової проблемної теми, спрямувати роботу членів РМО на реалізацію поставлених завдань, знати основні вимоги до сучасного уроку.

І. Орієнтовні питання для обговорення:

1.     Аналіз діяльності РМО вчителів української мови та літератури  за 2015/2017 н.р. Основні завдання на новий навчальний рік.

   голова РМО Рибчак Г.Ф.

2.     Про підсумки ДПА з української мови та літератури  в 9-му та 11-му класах: обговорення результатів, обмін думками, досвідом роботи.

     вчителі, які викладають в 9-му та 11-му класах

3.     Навчально-методичне забезпечення, особливості організації та зміст навчально-виховного процесу з української мови та літератури  в 2016/2017 н.р. (за методичними рекомендаціями МОН, КЗ «КОІППО ім. В.Сухомлинського»).

   завідувач РМК, Зубрейчук Н.Ф.

4.     Особливості організації та зміст освітнього процесу з української мови та літератури  в 8-му класі відповідно до впровадження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти.

                                     завідувач РМК, Зубрейчук Н.Ф.

5.     Звіт про проходження курсів підвищення кваліфікації при КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського»  у  2016 році.

                                                       завідувач РМК, Зубрейчук Н.Ф.

ІІ. Круглий стіл з теми "Підвищення рівня професійної компетентності педагога як змістова характеристика його діяльності".

1.     Формування комунікативних навичок школярів як шлях реалізації вимог нових програм з української мови та літератури.

                                                      Льошенко С.А., керівник творчої групи

      2. Розвиток професійної компетентності вчителя щодо формування    системності знань учнів (презентація).

           Каганюк М.А., вчитель укр. м. та літ. зш І-ІІІ ст. с. Луполово

3.     Яку роль у підвищенні професійної компетентності відіграє  робота над індивідуальною методичною темою? Проілюструйте виступ прикладами з досвіду роботи.

 Ковальська Н.В., вчитель укр. м. та літ. зш І-ІІІ ст. с. Новоселиця

 Козовякіна Н.Л., вчитель укр. м. та літ. Шамраївської зш І-ІІІ ст.

4.     На книжкову полицю вчителя. Календар знаменних дат.

                                                   Рибчак Г.Ф., голова РМО

                                                

ІІ ЗАСІДАННЯ

Місце проведення: Шамраївська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Дата проведення: 7 грудня  2016 р.

Тема. Формування творчої особистості школяра – основне завдання

модернізації змісту мовної та літературної освіти

1.Психолого-дидактичні засади формування творчої особистості у процесі мовної літературної освіти.

                                             Зубрейчук Н.Ф., завідувач РМК

2. Активні методи організації навчально-пізнавальної діяльності, які сприяють формуванню творчості й самостійності школярів. (презентація)

                                             Козовякіна Н.Л., вчитель укр. мови та літератури , голова ШМО вчителів

 суспільно-гуманітарного циклу

3. Роль учителя-словесника у процесі становлення всебічно розвиненої особистості.

Відкриті уроки з української мови та літератури.

                                          ( Козовякіна Н.Л., Гаврилюк О.В.)

4. Проблеми оптимального розвитку творчої самостійної діяльності учнів у школі.

 Виховний захід з національно- патріотичного виховання.

5. Обговорення відкритих уроків та виховного заходу. Обмін досвідом.

                                                     ( вч. Укр. м. та літ.)

6. Різне.

Робота між  засіданнями:

-         Систематизувати матеріали з власної проблемної теми

-         Друк матеріалів досвіду роботи у фахових виданнях

-         Підготовка до участі учнів в обласних олімпіадах з базових дисциплін та інших мовних конкурсах

ІІІ ЗАСІДАННЯ

Місце проведення: РМК

Дата проведення: 3 березня  2017 р.

Тема:   Використання електронних засобів навчання на уроках української філології як засіб формування комунікативної компетентності учнів.

 (засідання круглого столу)

Мета: Формування потреби різнобічного розвитку власних здібностей і нахилів, оволодіння сучасними методами оперування знаннями, уміннями використовувати сучасні інформаційні й комунікаційні технології (Інтернет, дистанційні форми навчання та ін.)

1.     Круглий  стіл  на  тему: « Використання  мультимедійних технологій на уроках української мови та літератури. Сервіси Google у роботі вчителя-словесника».  Обмін  думками,  досвідом

Всі члени РМО

2.      Про використання ресурсів мережі Інтернету  у  професійній діяльності учителя української мови та літератури.         

Каганюк М.А., вч. Луполівської зш І-ІІІ ст.

  4. Методика роботи з електронними словниками. Електронні словники в роботі вчителя-словесника.

Зубрейчук Н.Ф., завідувач РМК

5. Шкільний твір інформаційної доби: як поєднати  традиції та інновації. Створення учнями буктрейлерів . З досвіду роботи.

Льошенко С.А., вч Кам’янокриничанської зш І-ІІІ ст.

6. Вплив учителя на культуру спілкування молоді в Інтернеті.

Ковбасюк В.В., вч.Лозуватської зш І-ІІІ ст.

7. Коло ідей. Розробка концепції створення уроків із застосуванням електронних засобів . Огляд  новин  методичної  літератури  з  даної  теми.

Рибчак Г.Ф., керівник РМО

Всі члени РМО

8. Методичний калейдоскоп. Представлення  вчителями власного портфоліо з досвіду роботи.                                   

Вчителі, які атестуються( Вигнана С.В., Білоконь К.М.)

9. Про підсумки ІІ-ІІІ етапів Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури, Міжнародного конкурсу з української мови імені П.Яцика, мовно-літературного конкурсу  учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.

Зубрейчук Н.Ф., завідувач РМК

Рекомендована література:

1.     Богданова В. Робота в мережі Інтернет// Педагогічна майстерня. – 2013. - №4. – С. 13 – 26

2.     Глазова О. Шкільний твір інформаційної доби: як поєднати  традиції та інновації// Методичні діалоги. – 2013. - № 7 – 8. - С.31 – 38

3.     Дуняшенко Н.Вчимося жити в інформаційному суспільстві … : тренінг для старшокласниківна тему: «Використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІК) та телекомунікаційних технологій (ТКТ) під час навчально-виховного процесу в

загальноосвітніх закладах нового типу» / Наталія Дуняшенко// Українська мова й літературав середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2011. – № 14. –  С. 6-12.

4.     Тищенко О.Мова інтернет-спілкування: стиль, норма, освіта / Оксана Тищенко // Дивослово. – 2011. – № 12. –  С. 35-39.

5.     Шевченко А. Використання ІКТ у сучасній школі. ІКТ як засіб підвищення ефективності навчання// Педагогічна майстерня. – 2012. - №3. – С. 2 – 7

              Робота між  засіданнями:

-         Підготовка й проведення предметних тижнів, шевченківських днів.

-         Робота по зміцненню матеріальної бази кабінетів.

-         Опрацювання матеріалів щодо підготовки до ЗНО, ДПА

ІV ЗАСІДАННЯ

Місце проведення: РМК

Дата проведення: 12 квітня 2017

Тема:  «Інтегрування елементів медійної освіти у зміст навчального курсу української мови» (семінар-практикум)

Мета:ознайомлення з прийомами й методами роботи вчителів української мови щодо впровадження шкільної медіаосвіти; пропагувати позитивний досвід роботи щодо використання інноваційних форм навчання; сприяти підвищенню методичної підготовки вчителів до впровадження інформаційно-комунікаційних технологій навчання; обмін досвідом в інтерактивному спілкуванні щодо використання інформаційних технологій на уроках української мови та можливостей шкільної медіатеки.

1. Основні задачі медійної освіти.

Зубрейчук Н.Ф., завідувач РМК

2. Формування основ медіаграмотності школярів. Поняття «медіа-компетенція», її основні ознаки та показники.

Загальська І.П., вчитель Благовіщенського НВК №2

3. Поняття медіа-тексту. Аналіз і конструювання медіа-тексту (портретний нарис у 7 кл., відгук про твір мистецтва в 10 кл., стаття до газети в 11 кл.)

Льошенко С.А.,вч. Кам’янокриничанської зш І-ІІІ ст.

5. Використання засобів масової інформації ( шкільного веб-сайта, сайтів класів, блогів предметних гуртків, учительських блогів) у діяльності школи.

Всі члени РМО

6. Досвід вчителів щодо використання у професійній діяльності освітніх веб-ресурсів.

Всі члени РМО

Рекомендована література:

Бурім О. В. Медіаосвіта як важливий компонент соціально-педагогічної профілактики деструктивного впливу ЗМІ на особистість./ Інтернет ресурс.

Глазова О. Як навчати мови в інформаційному суспільстві // Методичні діалоги. – 2011. - №4.- С. 25 – 37

Дорош М. Війна і шкільна медіаосвіта // Методичні діалоги . – 2015. - № 1- 2.- С. 18 – 21

Лункова Н. Роль освітнього веб-ресурсу (блога) у педагогічній діяльності словесника// Методичні діалоги . – 2015. - № 7 - 8.- С. 38 – 40

Пищик О. Методика використання  мультимедіатехнологій  на уроці// Педагогічна майстерня. – 2012. - №10. – С. 3 – 9

 Проект «Медіаосвіта і медіа грамотність» /www.medialiteracy.org.ua

Стефанович Т. Формування життєвих компетентностей учнів засобами ІКТ на уроках української словесності //Вивчаємо українську мову та літературу. – 2013. - № 13. – С. 2 - 5

Табарчук  І. Освітній блог. Поняття , особливості , різновиди  й алгоритм створення блогу вчителя // Педагогічна майстерня. – 2012. - №12. – С. 2 – 6

Ходацька О. Яка вона , мовна особистість інформаційної доби ?// Методичні діалоги. – 2013. - №7 - 8.- С. 28 – 30

Череповська Н. Медіакультура ( Про експериментальну модель програми спеціалізованого медіа-освітнього курсу для старшокласників)// Методичні діалоги . – 2011. - № 4.- С. 7 - 20

Робота між  засіданнями:

-           Систематизувати матеріали з власної проблемної теми

-           Друк матеріалів досвіду роботи у фахових виданнях

-           Підготовка до участі учнів в олімпіадах з базових дисциплін та інших мовних конкурсах

Секційне засідання заступників директора з навчально-виховної роботи

у 2016/2017 н.р.

 Тема:   Якісна освіта – стандарт нового покоління: реалії та перспективи.

Дата проведення: 07.09.2016 року

Місце проведення: Благовіщенський НВК №2

1.                  Нормативно-правове забезпечення 2016/2017 навчального року. Особливості змін у викладанні навчальних предметів.

Зубрейчук Н.Ф., завідувач РМК відділу освіти Благовіщенської райдержадміністрації,

Охріменко О.О., головний спеціаліст відділу освіти Благовіщенської райдержадміністрації

2.                ЗНО як інструмент оцінювання якості загальної середньої освіти.

Звенигородська В.В., методист РМК

3.                Демократизація управління: партнерська взаємодія навчального закладу і громади.

Сіденко С.Д., заступник директора з навчально-  виховної роботи ЗШ І-ІІІ ст.Кам’яний Брід

                                                

4.                Формування науково- методичного світогляду – компонент зрілості закладу освіти.

Лошатинська Т.І.,   заступник директора з навчально- виховної роботи Ульяновського НВК №2

5.      Розвиток креативності вчителя в системі методичної роботи.

Лустенко С.Г., заступник директора з навчально-виховної роботи  Грушківського НВК

6. Психолого-педагогічний супровід як умова конкурентоспроможності навчального закладу.

Баланюк К.Л., завідувач ПМПК

                     ( 11 січня 2016)

Тема засідання: «Інформаційно-освітній простір регіону як відкрита педагогічна система розвитку вчителя: проблеми, перспективи»

Мета засідання:

    Визначити місце і значення методичної роботи в школі в умовах творчого  інформаційно-освітнього  простору; роль  заступника  директора  з навчально-виховної  роботи  щодо надання методичної допомоги педагогічним працівникам з розвитку їх майстерності  та напрямки, форми і методи роботи з педагогічними кадрами в процесі організації методичної роботи закладу освіти. Сформувати рекомендації щодо розв’язання першочергових завдань  з підвищення професіоналізму педагогічного колективу в умовах творчого  інформаційно-освітнього  простору».

Завдання:

1.    Визначити шляхи підготовки і проведення заходів, спрямованих на удосконалення формування педагогічної діяльності з метою підвищення майстерності кожного педагога на основі зростання рівня його професіоналізму та запитів.

2.     Надати практичну допомогу заступникам директора з навчально-виховної роботи в оволодінні сучасними методами планування методичної роботи та роботи з педагогічними кадрами.

Форма проведення: круглий стіл

Місце проведення: відділ освіти

                     Питання для обговорення

1. Нова українська школа: практична реалізація. Місце методичної роботи в школі в умовах творчого  інформаційно-освітнього простору.

                                                       Відповідальний: Зубрейчук Н.Ф., завідувач РМК

2. Роль  заступника  директора  з навчально-виховної  роботи  щодо надання методичної допомоги педагогічним працівникам  із розвитку їх майстерності  (з досвіду роботи).

Відповідальний: Сіденко С.Д., заступник директора

 з навчально-виховної роботи Кам’янобрідської зш І-ІІІ ст.

3. Робота з педагогічними кадрами в процесі організації методичної роботи навчального закладу (з досвіду роботи).

                                                                                                     Відповідальний: Лустенко С.Г., заступник  директора з

 навчально-виховної роботи  Грушківського НВК     

4.Компетентнісний підхід у роботі з педагогічними кадрами (з досвіду роботи).

                                                                   Відповідальний: Коломієць Л.І., заступник  директора

 з навчально- виховної роботи

 Великотроянівської  зш І-ІІІ ступенів

Висновок

Своєчасне, об'єктивне з'ясування рівня сформованої готовності конкретного педагога до упровадження компетентнісного підходу в навчально-виховний процес  нових педагогічних технологій дає змогу спланувати роботу щодо розвитку його інноваційного потенціалу, який є важливим компонентом структурних професійних якостей.

Отже, мотиваційний, когнітивний, креативний і рефлексивний компоненти в сукупності репрезентують структуру готовності педагога до інноваційної діяльності. Ця готовність є особистісним утворенням, яке опосередковує залежність між ефективністю діяльності педагога і його спрямованістю на вдосконалення свого професійного рівня.

         Реалізація цих принципів забезпечує системність у підготовці педагога до інноваційної діяльності в процесі методичного удосконалення педагогічної майстерності.

         Для осмисленої, повноцінної участі педагога в інноваційній діяльності важливо, щоб він був не тільки її безпосереднім учасником, а й безпристрасним експертом на етапі її аналізу, що сприятиме реалізації його особистісного потенціалу, підвищенню загальної культури, актуалізації самооцінки і здійсненню самокорекції своєї діяльності.

         У системі управління нововведеннями необхідно забезпечити всебічне і багатоаспектне вивчення інновацій, нових педагогічних технологій (проектування, моніторинг, регулювання, корекцію), без чого неможливе компетентне визначення їх ефективності, доцільності наукового забезпечення та розповсюдження досвіду. Тому паралельно з інноваційним процесом, використанням нових педагогічних технологій  має діяти ефективна система експертної роботи.

         Сьогодні також немає сумніву в тому, що компетентнісний підхід – не лише один з тих чинників, що сприяють модернізації змісту освіти. Слід зазначити, що він лише доповнює ту низку освітніх інновацій і класичних підходів, що допомагають освітянам гармонійно поєднувати позитивний досвід для реалізації сучасних освітніх цілей.

Література

1.Барановська О. Інформаційні компетентності випускника школи XXI століття // Завуч. – 2005. – №4. – С. 27-29.

2.Бібік Н.М., Єрмаков І.Г., Овчарук О.В. Компетентнісна освіта – від теорії до практики. – К.: Плеяда, 2005. – 120с.

3.Бондар Л. Проблема громадянської компетентності // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. – №3. – С. 64.

4.Єрмаков І.Г. Педагогіка життєтворчості – стратегічна основа освітніх технологій школи XXI століття. //Дайджест школа-парк, 2001.-- № 5-6.

 5.Єрмаков І.Г., Пузіков Д.О. Життєтворчі компетенції особистості: Практико зорієнтований посібник. –Донецьк:  Каштан, 2007.–242 с.

 6.Життєтворча компетентність особистості: від теорії до практики: науково-методичний посібник/ за ред. І.Г.Єрмакова – Запоріжжя: Центуріон, 2005.–640 с.

  7.Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник – К., Академвидав, 2004 – 352 с.

 8.Половенко О.В. Оптимальна модель методичної роботи в сільській

малокомплектній школі: Методичні рекомендації. – Кіровоград: Видавництво обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, 2007. -68 с.

9.Половенко О.В., Постельняк А.І. Управління розвитком творчого потенціалу педагога. З досвіду роботи М.В.Пахолівецької , директора ЦМСПС гуманітарного департаменту Кіровоградської міської ради: Методичний посібник /О.В.Половенко, А.І.Постельняк. – Кіровоград: Видавництво КОІППО імені Василя Сухомлинського, 2011. – 52 с.